VT Farm - шаблон joomla Форекс
З м і с т

Призначення робіт і види облицювання

 

Облицювальними роботами називають технологічний процес покриття конструкцій будівель або споруд шаром штучних виробів, виготовлених на заводах з штучних або природних матеріалів.

Виробами зі штучних матеріалів є плитки (керамічні, бетонні, скляні, полімерні); плити (залізобетонні, бетонні); листи (гіпсокартонні, паперового шаруватого пластика, скла, металів; азбестоцементні, деревоволокнисті, деревостружкові й цементо-стружкові плити).

З природних матеріалів для облицювання поверхонь конструкцій використовують плити і блоки різних кам’яних порід, а також панелі з деревини цінних порід або звичайної деревини, обклеєні фанерою або шпоном цінних порід дерева.

Призначення облицювання полягає в захисті внутрішніх і зовнішніх поверхонь будівель від впливу зовнішнього і внутрішнього середовища, виконанні гідро-, звуко- і теплоізоляційних функцій, підвищенні експлуатаційних якостей і декоративно-художніх характеристик будівель і споруд, що зводяться.

Облицювальні вироби кріплять до конструкцій будівельними розчинами, мастиками, синтетичними клеями, а також металевими анкерами, шурупами, цвяхами і уніфікованими кріпильними деталями.

Установку елементів зовнішнього облицювання виконують одночасно із зведенням або після зведення конструкцій, які облицьовуються.

У великопанельному будівництві зовнішнє облицювання здійснюють у заводських умовах.

Внутрішнє облицювання, як правило, виконують в будівельних умовах, і лише іноді в заводських (наприклад, облицювання санітарних кабін плитковими або листовими матеріалами).

До влаштування облицювання внутрішніх поверхонь приступають після повного закінчення загальнобудівельних і спеціальних робіт. У багатоповерхових будівлях допускається виконання опоряджувальних, у тому числі й облицювальних робіт в нижніх поверхах, якщо над зоною опоряджувальних робіт змонтовано не менше двох ярусів перекриттів і створено необхідні для опорядження умови.

Зовнішнє облицювання по готових стінах виконують після закінчення активного періоду осідання будівлі, приблизно через півроку після процесів мурування, або роблять на віднесенні, щоб забезпечити осідання мурування окремо від облицювання.

 

Облицювальні роботи – це технологічний процес опорядження (покриття) поверхонь горизонтальних і вертикальних конструкцій будівель і споруд методом кріплення на клеях (мастиках) і розчинах оздоблювальних плиток та інших плиткових і листових матеріалів.
 

Облицювання різних поверхонь, стін плитковими матеріалами достатньо часто використовуються на практиці. Це зумовлено тим, що з плитковими матеріалами легко і зручно працювати, а також властивостями плиткових матеріалів. Стіни, що облицьовані керамічною, кам’яною або полімерною плиткою, дуже зручні при їх митті, вони стійкі до вологого й агресивного середовища, відповідають естетичним вимогам.

Облицювання призначене для надання фасадам й інтер’єрам колірної й архітектурної виразності, а елементам будівель та споруд – заданої форми і рельєфу поверхні.

Облицювання слугує також захистом зовнішніх і внутрішніх стін від впливу води, агресивних рідин і газів, поліпшення санітарно-гігієнічних характеристик приміщень.

Керамічними плитками облицьовуються як вертикальні конструкції стін, так і конструкції, що розташовані у будь-якому просторовому положенні, включаючи стелю.

За характером розташування швів облицювання може бути:

– шов у шов;

– з перев’язкою швів;

– діагональним.

Облицювання поділяють на зовнішнє і внутрішнє і в залежності від призначення будівель та їх архітектурного вигляду виконують із природного декоративного каменя або із штучних матеріалів.

У зовнішньому опорядженні для облицювання самотримальних або навішуваних залізобетонних панелей як у заводських умовах, так і в будівельних, використовують штучні матеріали (керамічні, полімерні та інші плити).

Характер облицювання – колір, фактуру, розмір облицювальних елементів, їх розміщення, спосіб оброблення стиків між облицювальними елементами – визначає художник або архітектор під час розроблення проекту.

У зовнішньому опорядженні природний камінь, як правило, використовують для фасадів, порталів, пілонів, колон, карнизів, парапетів, цоколів унікальних громадських будівель – театрів, кінотеатрів, палаців культури, станцій метрополітену, відповідальних адміністративних будівель. У поєднанні з виробами із штучних матеріалів природний камінь використовують для зовнішнього опорядження адміністративних будівель, науково-дослідницьких і навчальних інститутів, інженерно-лабораторних корпусів, підприємств торгівлі, громадського харчування.

Штучні матеріали широко використовують у заводському і будівельному облицюванні самотримальних або навісних залізобетонних панелей з теплоізоляційним шаром, що використовуються в якості зовнішнього огородження збірних житлових, побутових, лікарняних та інших будівель або споруд.

Усередині приміщень природний камінь використовують для опорядження холів, вестибюлей, сходів, залів прийомів і засідань, виставок, відповідальних громадських будівель, станцій і коридорів метрополітену.

Внутрішнє облицювання із штучних матеріалів виконують у цехах перероблення м’яса, молока, овочів і фруктів; у цехах підприємств хімічної і електролізної промисловості; у басейнах; виробничих приміщеннях пралень, хімчисток; в душових, санітарних вузлах, лазнях тощо. 

При обладнанні покриттів підлоги облицювальні матеріали повинні бути закріплені на міцній і жорсткій основі. Адже після завершення робіт покриття витримують значні навантаження від руху по них.

 

 

 

 

 

Оставить комментарий

Наверх