В’яжучі матеріали і розчини для штукатурних робіт. Повітряні в’яжучі
У сучасному будівництві в’яжучі матеріали – найголовніший будівельний матеріал і сировина для одержання інших матеріалів і виробів.
Найпростішими природними в'яжучими, які використовують для штукатурних робіт, є глина, гіпс, вапно. Їх застосовують з давніх часів. У сучасному будівництві також використовують велику кількість неорганічних (мінеральних) і органічних (бітумних, полімерних) в’яжучих із найрізноманітнішими властивостями.
Основні характеристики в’яжучих матеріалів – міцність, швидкість твердіння і тривалість тужавіння (тобто час, доки в’яжучий матеріал залишається пластичним).
Мінеральні в’яжучі – порошкоподібні речовини, які при змішуванні з водою утворюють пластичну легкоформовану масу ("в’яжуче тісто"), яке поступово твердіє до каменеподібного стану.
Розрізняють повітряні й гідравлічні в’яжучі.
Повітряні в’яжучі – речовини, які твердіють і зберігають свою міцність лише на повітрі.
До них належать: глина, гіпсові в’яжучі, повітряне вапно. Глину як в’яжучий компонент використовують у місцевому сільському будівництві для штукатурних і мурувальних розчинів. З глини з додаванням соломи одержують також матеріал для мурування стін. Завдяки високій пластичності і здатності утримувати воду глина слугує як добавка до цементу у будівельних розчинах.
Гіпсові в’яжучі – речовини, які одержують термічним обробленням гіпсової сировини.
Гіпс при твердінні розширюється. Це дає змогу застосовувати його, на відміну від інших в’яжучих, без заповнювачів (рис.2.2.1). Недоліком гіпсових в’яжучих є їх гігроскопічність, тому вони потребують обов'язкового захисту від вологи, наприклад, фарбування (рис. 2.2.2).
Рис. 2.2.1. Гіпсові 3D панелі |
Рис.2.2.2. Фарбування гіпсової ліпнини |
Вапно – один із найдавніших в’яжучих матеріалів. Сировиною для його одержання слугують гірські породи: вапняк, доломіт, крейда. Одержують вапно обпалюванням цих порід у спеціальних печах. Шматки обпаленого вапна – грудкове вапно – гасять водою. Велика кількість теплоти, що виділяється при цьому, різко підвищує температуру вапна і води, яка може навіть закипіти (тому негашене вапно називають киплячим).
З негашеного грудкового вапна методом розмелювання його в кульових млинах одержують негашене порошкоподібне вапно.
Залежно від маси води, яку взяли для гасіння вапна, можна одержати:
гідратне вапно (пушонку), якщо води беруть 50...75% від маси вапна, тобто стільки, скільки необхідно для перебігу реакції гідратації (процесу гасіння);
вапняне тісто, якщо води беруть у 3-4 рази більше, ніж вапна;
вапняне молоко, якщо води беруть у 10 разів більше, ніж вапна.
Вапняне тісто дуже пластичне. При тривалому твердінні вапно набуває досить високої міцності. Основний недолік вапна – низька водостійкість.
Рис. 2.2.3. Вапно негашене будівельне
Джерело: http://xn--c1adjlih4a4g.xn--p1ai/izvest/