VT Farm - шаблон joomla Форекс
З м і с т

Технологія виконання ліпних робіт (10)

Технологія виконання ліпних робіт. Питання для самоперевірки

{simplepopup name=”s”}Питання для самоперевірки{/simplepopup}

1. Які технологічні процеси і операції включають в себе ліпні роботи?

{simplepopup link=”s0”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s0”}

Витягування тяг і моделей, різьблення по дереву і гіпсу, витягування моделей ордерів, ліплення моделей з глини, формувальні роботи, відливання гіпсових виробів із різних форм (форм з різних матеріалів), відливання і виготовлення цементних виробів, установлення ліпних виробів, розчищення їх та фарбування, виготовлення виробів з пап’є-маше і т.ін.

{/simplepopup}

 

2. Що називають моделлю?

{simplepopup link=”s1”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s1”}

Моделлю називають виконаний у натуральну величину зразок виробів, що підлягає подальшому розмноженню.

{/simplepopup}

 

3. Із яких матеріалів виготовляють м’які моделі?

{simplepopup link=”s2”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s2”}

М’які моделі виготовляють з глини, пластиліну і воску.

{/simplepopup}

 

4. Із яких матеріалів виготовляють жорсткі моделі?

{simplepopup link=”s3”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s3”}

Жорсткі моделі виготовляють з гіпсу, цементного розчину, дерева, каменю і металу.

{/simplepopup}

 

5. Наведіть класифікацію моделей за  специфікою технологічних процесів?

{simplepopup link=”s4”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s4”}

 За специфікою технологічних процесів ліпного виробництва моделі ділять на плоскі і об’ємні, гладкі і орнаментовані

{/simplepopup}

 

6. Як запобігають коробленню тяги при застиганні гіпсу?

{simplepopup link=”s5”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s5”}

Для зменшення короблення тяги моделі виконують порожніми або спочатку їх виконують з вапняно-гіпсового розчину, а верхній або накривальний шар товщиною 10...25 мм – з гіпсу.

{/simplepopup}

 

7. Що називають формою?

{simplepopup link=”s6”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s6”}

Формою називають конструкцію, що має точний зворотний рельєф моделі. 

{/simplepopup}

 

8. У чому відмінність чистових і чорнових форм?

{simplepopup link=”s7”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s7”}

Чорнові форми служать для перекладу м’яких моделей в жорсткий матеріал. Чистові форми виготовляють по жорстких моделях і застосовують з багатократним обертанням для серійного відливання деталей.

{/simplepopup}

 

9. Які технологічні операції потрібно застосовувати для підвищення водостійкості та міцності гіпсових виробів?

{simplepopup link=”s8”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s8”}

 

– використовувати гіпсове тісто густої консистенції (водогіпсове відношення 0,5);
– вводити в тісто відповідні добавки (сульфатно-спиртову бражку, водні емульсії синтетичних смол – фенолформальдегідних, кремнійорганічних, ПВА);
– обробляти гарячою оліфою (50-600 С) з додаванням скипидару; до 5% за масою
– замішувати гіпс 1,5%-ним розчином сірчанокислого цинку або близьким до насичення розчином бури;
– додавати до гіпсу вапно (до 5% від його маси);
– використовувати високоміцні гіпси (естрих-гіпс, ангідритовий цемент);
– просочувати готові гіпсові вироби спеціальними розчинами (баритовою водою, розчином алюмокалієвих галунів, сірчанокислого цинку або заліза).

 

{/simplepopup}

 

10. Які існують температурні обмеження на проведення ліпних робіт?

{simplepopup link=”s9”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s9”}

Ліпні роботи можна встановлювати при температурі не нижчій +5ºС. Поверхня, до якої кріпиться фрагмент, повинна мати температуру не вищу +30ºС. У приміщенні не повинно бути протягів.

{/simplepopup}

 

11. Опишіть рекомендовану технологію очищення виробів від олійних фарб.

{simplepopup link=”s10”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s10”}

 

– нанести на поверхню, яка розчищається, змивку за допомогою щітки;
– додатково на ділянку, яка розчищається, накласти компрес із ганчірки, що змочена у змивці, і закрити її поліетиленовою плівкою. За 0,5-1 годину пом’якшені шари зняти шпателем;
– залишки змивки зняти ганчіркою і потім протерти уайт-спиритом. При необхідності компреси із змивок повторити до повного знімання фарбувальних шарів.

 

{/simplepopup}

 

12. Які особливості має застосування виступаючих ліпних виробів і тяг на  фасадах будівель?

{simplepopup link=”s11”} Відповідь {/simplepopup}

{simplepopup name=”s11”}

На фасадах виступаючі ліпні вироби і тяги потрібно захищати від їх руйнування і вивітрювання накриваючи їх оцинкованим покрівельним залізом і фарбуванням.

{/simplepopup}

 

 

 

 

 

 

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Відновлення втрат ліпного декору

Для відновлення втрат на гіпсовому ліпленні застосовується спосіб “догіпсовування”, який складається з нанесення на пошкоджені місця гіпсового розчину, з якого і моделюються відновлені фрагменти. Для сповільнення процесу твердіння в гіпс додають 0,3 частини вапняного тіста.

Усі відновлені місця розчищають так, щоб вони нічим не відрізнялись від іншого ліплення. Втрачені деталі складної конфігурації спочатку виконуються в м’якому матеріалі, а потім з цієї моделі знімають форму, по якій відливають гіпсове доповнення. Матеріалом для виготовлення форми може бути гіпс або, що значно зручніше, синтетичний еластичний матеріал – формопласт.

Застосування еластичних форм значно спрощує формувальні роботи. Незважаючи на необхідність додаткової фіксації такої форми за допомогою зовнішнього гіпсового “кожуха”, відпадає необхідність в багатоскладовій і довгій роботі по виготовленню шматкової гіпсової форми. Відлита по формі деталь кріпиться за допомогою металевих піронів і гіпсового розчину способом приклеювання.

Для приклеювання використовують розчинені в органічних розчинниках термопласти: ПБМА, ПВБ і ПВА або водно-спиртові розчини ПВА дисперсії. Перед склеюванням гіпсу на цих поверхнях важливо повністю усунути всі домішки, навіть найменші частинки гіпсу, що є у місцях розлому і перешкоджають докладному співпаданню частин. Якщо потрібно заповнити великі проміжки між з’єднуваними фрагментами, доцільно виконувати склеювання на рідкому гіпсовому розчині з додаванням у воду, що призначена для розчинення гіпсу, 20-25%-ної ПВАД.

Склеювані поверхні слід попередньо змочити водою або розведеним клейовим розчином (10%-ної ПВАД) для поліпшення адгезії і зменшення зневоднювання гіпсу, який наноситься.

У окремих випадках, при усуванні дефектів на порожнистих відливаннях, гіпсовим розчином нарощують зсередини товщину стінок, заповнюють порожнини, великі тріщини і т.ін.

Великі деталі кріпляться піронами (згідно з конструктивним рішенням). Для запобігання корозії матеріалу використовуються пірони з латуні, нержавіючої сталі або склопластика. Для встановлення пірону висвердлюють отвори у напрямках, перпендикулярних до площі розлому. Загальна довжина отворів повинна ненабагато перевищувати довжину підготовленого пірону, а діаметр (відповідний діаметр свердла) – на 5-7 мм товщину пірону.

За допомогою загущеної наповнювачем клейової маси (або гіпсу) в одному із отворів закріплюють пірон. Поверхню розлому, яка підлягає склеюванню, тимчасово закривають поліетиленовою плівкою (з отвором для пірону) і для правильної фіксації пірону прикладають з’єднувальний фрагмент.

Бажано тимчасово зафіксувати прикладений фрагмент до повного закріплення пірону і тільки потім, усунувши плівку, заповнювати тим же укріплювальним матеріалом протилежний отвір для пірону, і, нарешті, виконати кінцеве склеювання.

Після просушування деталь реставрованої ліпнини покривають 30%-ним розчином залізного або мідного купоросу, 10%-ним розчином сульфату барію для надання гіпсові більшої міцності.

Виконання робіт в зимовий час можливо тільки в упорядкованих приміщеннях майстерень. Транспортування ліпних деталей з підвищеною вологістю в зимовий час недопустиме, тому їх піддають ретельному просушуванню. До моменту установки деталей температура, як і температура оброблюваних конструкцій, повинні бути не нижче +5°С. Для цього в приміщеннях, де виконуватимуть роботи, необхідно підтримувати температуру +8°С протягом двох діб до початку роботи.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Розчищення і пофарбування ліплення

Усі старі непошкоджені ліпні вироби необхідно очистити від старої фарби і перевірити міцність їх кріплення до стіни. Знімати фарбові нашарування до білого гіпсу не слід, тому що є небезпека втратити прооліфлений шар гіпсу, що може змінити форму деталі. Тому очищення слід виконувати до появи буруватого або темно-охристого шару. Якщо деталь не просочували оліфою, а просто фарбували, то слід доходити тільки до первісного фарбувального шару.

 

Очищення від клейових і вапняних фарб.

Усунення клейових і вапняних фарб виконується щітками, скребачками, з попереднім розмиванням шарів водою. При набілі, який тримається слабо, очищення виконують насухо спеціальними інструментами (скребачками, стеками, металевими лопатками). Якщо набіл тримається міцно, його попередньо добре змочують водою. Мокрий набіл обережно зчищають, не торкаючись матеріалу виробу. Після очищення від набілу виріб ретельно промивають водою при допомозі жорстких щетинних щіток. Фарбові покриття можна зчищати за допомогою хімічного змивання або лужних паст. Пасти готуються на основі суміші крейди і вапняного тіста (1:1) з добавками розчинів лугу або каустичної соди.

Рекомендується використовувати змивки АФТ, БЕМ-2, СМВ-1, які розм’якшують плівкові покриття. Після розм’якшення фарбові шари видаляють вручну стеком, скарпелем і т.ін.

Набіли потрібно змочити водою, зчистити стеком, скарпелем і промити водою за допомогою жорстких щетинних щіток. Знімати набіли і пофарбування потрібно до шару оліфи жовтуватого кольору або до 1-го фарбувального шару (ґрунтовки).

Залишки змивок на поверхні виробів знімаються, а деталь протирається ганчіркою, що змочена в уайт-спириті. 

Встановлені нові і розчищені ліпні деталі потрібно покривати 30% розчином залізного або мідного купоросу або 10% розчином сульфату барію для укріплення поверхні гіпсу.

 

Очищення від олійних фарб.

Виконувати механічне очищення від олійних фарб без використання спеціальних змивок не рекомендується. Олійні шари зчищають за допомогою змивок або лужних паст. Паста складається з 5 кг просіяної крейди і 5 кг вапняного тіста, що розведене до густини шпаклювальної маси 20%-ним розчином каустичної соди. Накладена шаром 1-2 мм паста за 0,5-1,5 години розм’якшує старе покриття так, що його можна знімати шпателем. Після цього поверхню промивають водою і 2%-ним розчином оцтової кислоти. Промиту поверхню протирають сухою ганчіркою.

Для гіпсового ліплення, щоб уникнути його пошкодження, виконувати механічне очищення від олійних фарб не рекомендується. Усунення плівкових покриттів з поверхні гіпсового ліплення виконується також хімічними змивками (АФТ, БЕМ-2, автозмивки, СМВ-1) з наступним зняттям розм’якшених шарів вручну. Витрата змивок – біля 200 г/м2 для зніманняя одного шару.

Рекомендується така технологія очищення виробів:

  • нанести на поверхню, яка розчищається, змивку за допомогою щітки;
  • додатково на ділянку, яка розчищається, накласти компрес із ганчірки, що змочена у змивці, і закрити її поліетиленовою плівкою. За 0,5-1 годину пом’якшені шари зняти шпателем;
  • залишки змивки зняти ганчіркою і потім протерти уайт-спиритом. При необхідності компреси із змивок повторити до повного знімання фарбувальних шарів.

Гіпсове ліплення підлягає захисно-декоративному обробленню, яке складається з таких стадій – ґрунтування, патинування, воскування, тонування.

Ґрунтування полягає в максимально глибокому просочуванні гіпсу оліфою, клеєм або шелаком, іноді рідко розведеною олійною фарбою для ущільнення поверхні гіпсу і зменшення пористості, а також створення міцної основи для зв’язку з наступним фарбувальним покриттям.

Патинування – це різні способи декоративного оброблення під імітований матеріал і виконується рідкими олійними та клейовими фарбами, бронзовими, алюмінієвими та мідними порошками на різних лаках.

Тонування – це різні засоби декоративного оброблення, що імітують бронзу, чавун, слонячу кістку, дерево, мармур та інші матеріали. Для тонування гіпсової скульптури використовують художні олійні фарби, що розведені оліфою, сикативом або лаком. Роботи з імітації природних матеріалів, як правило, виконує художник-реставратор згідно методик, що затверджені проектом. 

Завершальна стадія – воскування – виконується розведеним у скипидарі бджолиним воском (іноді віск змішується з милом), стеарином або парафіном і має за мету надати поверхні водовідштовхувальної здатності. Іноді після воскування присипається по воску, який ще не просох, пігментами, графітом, тальком. Воскові покриття є гідрофобізувальними.

Враховуючи функціональне призначення приміщення для фарбування гіпсового ліплення (в кімнатах з сухою штукатуркою), рекомендується виконувати його олійною фарбою з воском (пастоподібна фарба) згідно з колірним паспортом.

Після завершального шліфування поверхні ґрунтують розведеною олійною фарбою і фарбують перший раз олійним коліром, другий (облицювальне фарбування) – пастоподібною олійною фарбою.

Склад клеєолійної шпаклівки:

  • клей тваринний – 2,5 кг;
  • оліфа – 0,4 кг;
  • крейда -7,8 кг;

Склад у фарбувального олійного коліру: білила цинкові густотерті – 1 кг;

  • білила цинкові сухі – 0,5 кг;
  • скипидар – 0,5 кг;
  • сикатив – 0,5 кг;
  • віск – 0,1 кг;
  • оліфа натуральна – 0,025 кг;
  • пігменти – до потрібного кольору.

У розплавлений віск при перемішуванні вливають 200 г скипидару. Сухі білила перетирають на фарботертці разом із скипидаром, що залишився, і оліфою. Розчин воску у скипидарі вливають у густотерті білила і отриману суміш ретельно перемішують. Пігменти додатково розмочують у невеликій кількості скипидару.

Для захисту поверхні ліплення від вологи рекомендується використовувати і інші гідрофобізувальні композиції. Серед інших – кремнійорганічні гідрофобізатори мають чимало переваг перед восковими, в першу чергу – довговічність (тривкість). Їх використання рекомендується у таких випадках:

  • при необхідності збереження матової поверхні ліплення, яке раніше не підлягало захисному обробленню;
  • при наявності прихованих пошкоджень, які здатні виявитися при воскуванні;
  • при відновленні воскових покриттів – як модифікувальні домішки (в кількості 1-2%) до воску, який використовується.

Із кремнійорганічних гідрофобізаторів найчастіше використовуються 5%-ні розчини поліорганосилоксанів і поліорганосилозанів у органічних розчинниках (толуол, ксилол, ацетон або їх суміш). Ця група полімерів, поряд з гідрофобною властивістю, має і укріплювальні властивості.

На фасадах виступаючі ліпні вироби і тяги потрібно захищати від їх руйнування і вивітрювання накриваючи їх оцинкованим покрівельним залізом і фарбуванням. При використанні чорного заліза його потрібно прооліфити і профарбувати 2-3 рази олійною або іншою водостійкою фарбою. Ліплення після просушування потрібно проґрунтувати світлою оліфою з добавкою олійного білила і після висихання профарбувати 2-3 рази олійною фарбою або покрити гідрофобізувальним розчином.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Технологія і методи встановлення і кріплення ліпних виробів

Ліпні роботи можна встановлювати при температурі не нижчій +5ºС. Поверхня, до якої кріпиться фрагмент, повинна мати температуру не вищу +30ºС. У приміщенні не повинно бути протягів.

До початку кріплення ліпні конструкції потрібно «провісити», розмітити осі і лінії встановлення, визначаючи центри встановлення кожного виробу. Вибір способу кріплення (мастики, шурупи, пірони) залежить від величини маси, форми деталі і від поверхні, на яку встановлюють ліплення.

При значному розмірі ліплення кріплення деталей потрібно виконувати тільки за проектом, спеціально складеним з цією метою, з використанням металевих кріплень (скоби, штирі, пірони тощо) з нержавіючих металів. Оцинковані металеві кріплення (цвяхи, штирі, костилі, петлі тощо) до встановлення ліпних деталей потрібно обов’язково покривати натуральною оліфою і просушувати. Кріплення ліпних деталей слід виконувати методом «приморожування» на гіпсовому або цементному розчині.

В зимових умовах використовувати цей метод забороняється.

Для приклеювання ліпних деталей рекомендується використовувати клеї типу «Спрут», епоксидні композиції, а для дрібних деталей – розчинені в органічних розчинниках термопласти ПБМА, ПВБ або водоспиртові розчини ПВА.

Для заповнення великих проміжків між з’єднаннями фрагментів, великих тріщин доцільно виконувати приклеювання на рідкому гіпсовому розчині з додаванням 20-25% розчину ПВА.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Ремонт і реставрація ліпних виробів на фасадах

Встановлення риштування, кріплення виробів, ремонт і реставрацію ліпних виробів виконують одночасно з ремонтом штукатурки на фасаді будівлі. У відповідності до проекту пошкоджені ліпні вироби реставрують або доповнюють, чи замінюють новими. Для відновлення гіпсового ліплення застосовується спосіб “догіпсовування”, який складається з нанесення на пошкоджені місця гіпсового розчину.

Для виготовлення нових ліпних деталей за робочими кресленнями або зразками спочатку потрібно виконати моделі, а з них виготовляти форми, в яких потім відливають необхідну кількість деталей. При цьому слід дотримуватись правила, що заново відлиті деталі мають бути повністю просушеними в майстерні до відправлення на будівельний майданчик.

Для зовнішніх частин будівлі ліпні вироби повинні виготовлятися з водотривких матеріалів і, крім того, необхідно передбачити ретельний захист ліплення від водопоглинання.

Для цього слід застосовувати гіпсові розчини підвищеної водостійкості або передбачити їх подальший захист.

Для підвищення водостійкості та міцності гіпсових виробів необхідно:

  • використовувати гіпсове тісто густої консистенції (водогіпсове відношення 0,5);
  • вводити в тісто відповідні добавки (сульфатно-спиртову бражку, водні емульсії синтетичних смол – фенолформальдегідних, кремнійорганічних, ПВА);
  • обробляти гарячою оліфою (50-600 С) з додаванням скипидару; до 5% за масою
  • замішувати гіпс 1,5%-ним розчином сірчанокислого цинку або близьким до насичення розчином бури;
  • додавати до гіпсу вапно (до 5% від його маси);
  • використовувати високоміцні гіпси (естрих-гіпс, ангідритовий цемент);
  • просочувати готові гіпсові вироби спеціальними розчинами (баритовою водою, розчином алюмокалієвих галунів, сірчанокислого цинку або заліза).

Для фасадних архітектурних деталей рекомендується використання цементних розчинів, які в порівнянні з гіпсовими міцніші та довговічніші. Для виготовлення цементних розчинів, як заповнювач, використовують дрібний річковий пісок та мармурову крихту. Для полегшення цементних архітектурних деталей рекомендується використовувати легкий заповнювач – перліт.

Цементну суміш готують у співвідношенні зв’язуюче÷заповнювач – 1:3. При використанні легкого заповнювача, який характеризується підвищеним водопоглинанням, необхідний гідрофобний захист поверхні готового виробу або додавання при замішуванні гідрофобної добавки (ГКЖ).

Для відливання ліпних виробів із складним рельєфом на фасадах рекомендується використання гіпсоглиноземистого розширювального цементу марки 500. 

При реставрації ліпних деталей потрібно максимально використовувати матеріали, аналогічні первинним, щоб забезпечити сумісність нового матеріалу із старою основою.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Відливання виробів

Відливання виробів виконується у декілька способів. Простий спосіб застосовується для отримання плоских форм. У форму заливають гіпсовий розчин, великі відливання виконують в два шари, при необхідності закладають арматуру і петлі.

Відливання в «обкачування» складніший спосіб і він застосовуються для отримання об’ємних пустотілих відливань. Шматкову форму вкладають в кожух. Заливають розчин і прокручують (обертають) кожух. Залишки розчину виливають.

«Обкачування» повторюють поки не отримають стінки потрібної товщини.

Відливання в «надавлювання» застосовується для отримання відливань невеликої товщини з двостороннім рельєфом. Форма складається з двох половинок, які одночасно заповнюють розчином і з’єднують надавлюючи однією на другу.

Відливання «з підливанням» – допоміжний метод при відливанні великих виробів методом «обкачування». Спочатку заливають у кожний шматок форми розчин (процес «підливання»), потім шматки зв’язують і виконують «обкачування», одержуючи цілісний виріб.

Відливання з армуванням застосовується при виготовленні великих об’ємних виробів або рельєфу. Армування розміщують в тих місцях, де можливе виникнення сил напруження. Вибір виду арматури залежить від розміру виробу, його призначення, виду і характеру. Для уникнення корозії металеву арматуру слід виготовляти з нержавіючої сталі, міді або латуні.

На внутрішню поверхню форми наносять тонкий розчин, потім розкладають армування і заливають його розчином. При необхідності процес повторюють.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Виготовлення форм

 

    Формою називають конструкцію, що має точний зворотний рельєф моделі.

 

Розрізняють чистові і чорнові форми. Чорнові форми служать для перекладу м’яких моделей в жорсткий матеріал. Чистові форми виготовляють по жорстких моделях і застосовують з багатократним обертанням для серійного відливання деталей.

За характером вживаних матеріалів бувають форми тверді (гіпсові, цементні, бетонні, металеві і дерев’яні); еластичні (клейові, формопластовые) і комбіновані (із застосуванням твердих і еластичних матеріалів).

За характером конструкцій розрізняють форми закриті (рис. 5.4.9) і відкриті (рис. 5.4.10), цілісні і шматкові.

img94

Рис. 5.4.9. Виготовлення закритої клейової форми: а – модель, фіксована на ґрунті (гіпсовій плиті); б – глиняне покриття моделі, укритої папером для формування кожуха; в – кожух, відформований на ґрунті; г – заливка клеєм порожнини між моделлю і кожухом; д –готова клейова форма в кожусі; 1 – ґрунт; 2 – модель; 3 – конус для утворення віддушини; 4 – конус для утворення літника; 5 – віддушина; 6 – отвір літника; 7 – воронка літника; 8 – клей; 9 – замки (лунки для фіксації кришки форми); 10 – шматок (гіпсова заставна деталь кожуха)

 

img95

Рис. 5.4.10. Виготовлення відкритої клейової форми: а – установка дерев’яного борту навколо плоскої моделі; б – заливка моделі рідкою клейовою масою (розріз); в – готова клейова форма; 1 – підмодельна плита; 2 – модель; 3 – дерев’яний борт; 4 – гіпсовий кріпильний вал; 5 – клей

 

Клейові форми готують для гіпсових виробів, формопластові – для гіпсових і цементно-піщаних, гіпсові шматкові і цілісні – для гіпсових, а також цементно-піщаних і бетонних виробів невеликих серій. Масове виготовлення бетонних виробів методом відливання і набивання виконують в цементних або у формопластових формах.

Форми виготовляють у формозаготівних цехах (ділянках) заводів (майстерень) архітектурно-будівельних деталей або в приоб’єктних майстернях. Ліпні вироби виготовляють методом формування з гіпсу, цементу і бетону. Залежно від розмірів і конфігурації ліпні вироби бувають армованими і неармованими.

Формування виробів виконують двома основними способами: відливанням і набиванням. Відливання застосовують, як правило, при використанні гіпсових розчинів; набивання – при використанні цементних.

Відливання виконують пластичними, а набивання – напівпластичними або жорсткими розчинами. Гіпсові розчини застосовують для опорядження приміщень, цементні – для виготовлення фасадних архітектурних деталей, декоративних скульптур і т.д.

Прийоми відливання залежать від величини і форми моделі. Розрізняють п’ять основних прийомів: проста заливка, відливання обливанням, відливання з підливом, відливання на прядиві і відливання натисканням.

Просту заливку застосовують для отримання плоских виробів з нескладним рельєфом. Відливання обливанням застосовують при виготовленні об’ємних відливань, для чого 1/3 об’єму форми заливають з посудини однорідним гіпсовим розчином і повертають її так, щоб облити всю поверхню порожнини форми. Надлишок розчину виливають назад в посудину. Обливання повторюють до тих пір, поки стінки відливання не досягнуть необхідної товщини (зазвичай два обливання досить для утворення шару завтовшки в 7...12 мм).

Відливання з підливом існує як спосіб полегшення обливань великих і важких форм або установки деталей каркаса виробу. Для цього підливають спочатку розчин в окремі раковини форми до того, як форма буде зібрана з них і зв’язана. Обливання виконують після з’єднання раковин, головним чином вздовж стиків раковин. Відливання на прядиві виконують при виготовленні крупних барельєфів або об’ємних моделей з великими розмірами порожнини, що допускають почергове (пошарове) нанесення і рівномірний розподіл спочатку розчину, потім прядива (або прядива, просоченого гіпсовим розчином) і знову розчину з подальшим розрівнюванням і додаванням гіпсу.
Відливання натисканням застосовують при виготовленні деталей невеликої товщини (2,5...3 мм) з двостороннім рельєфом, для чого дві напівформи заповнюють гіпсовим розчином, складають разом і щільно притискують.

Надлишок розчину повинен бути незначним, витіснятися у вигляді тонкої плівки лише на усенки шматків, не доходячи до усенків раковин. 

Всі технологічні прийоми відливу виробів коректують залежно від характеристик форм і матеріалів.

Набивання застосовують при виготовленні виробів з напівсухих бетонних або цементних сумішей, вивільняючи форми відразу після набивання. Використовують всі види форм окрім клейових. Ущільнюють суміш трамбуванням. Тонкошарові вироби формують пошарово – спочатку укладають і ущільнюють декоративний шар, потім шар конструктивного бетону. Порожнину виробу в обох випадках заповнюють вологим піском, який теж ущільнюють. Декоративний шар трамбують ударами мішечка, туго набитого піском, до появи на поверхні розчину слідів цементного молока. Конструктивний шар (часто армований) ущільнюють дерев’яними киянками. Плоскі вироби набивають без порожнин і застосовують вібрацію.

Набиту форму, заповнену ущільненим піском, накривають щитом, притираючи його до країв форми і поверхні піску, і перекидають. Виріб звільняють від форми і, починаючи з наступної доби, протягом тиждня зволожують 3...4 рази на добу. Обробка готових виробів включає процеси, пов’язані з усуненням дефектів після формування, збільшенням міцності поверхні виробу і зміною декоративних характеристик.

Виправлення дефектів полягає в закладенні раковин і знятті набряків на швах, а іноді і до відновлення втрачених виступаючих деталей, що вимушує повторно використовувати форму або її фрагменти. Зміцнення і декоративна обробка, що називається патинуванням виробів, включає просочення виробів хімічними розчинами, прогрів, покриття оліфою, лаками, а також фарбування виробів під мармур, слонову кістку, бронзу, теракоту, дерево і т.п.

З обробленої і зачищеної моделі потрібно знімати форми для відливання ліпних виробів. Матеріалом для виготовлення форми може бути гіпс, клейові композиції, еластичні матеріали (зокрема формопласт).

З глиняної м’якої моделі знімають чорнову форму з гіпсового розчину і звільняють форму від глини. Потім з чорнової форми відливають гіпсовий оригінал моделі із зняттям (розколоченням) чорнової форми і розчищенням моделі.

Тільки з твердої моделі знімають клейову, гіпсову або чистову шматкову форму. Потім вироби відливають з гіпсового або цементного рідкого розчину або відбивають з напівсухої цементної суміші (розчину).

Норми передбачають: якщо рельєф нескладний, то форму відливають із гіпсового розчину, а якщо модель з глини чи пластиліну має складний рельєф, спочатку виготовляють чорнову форму, а потім гіпсове відливання.

Форми виробів з глибоким і складним рельєфом потрібно виготовляти із клейової композиції або формопласту. Застосування еластичних форм значно спростить формувальні роботи і дозволить одержувати форми безпосередньо з старих збережених виробів чи деталей ліплення.

Чорнова форма без розбивання повинна виготовлятися з одного шару, який складається з гіпсу і крохмалю у співвідношенні 3:1. Цим розчином потрібно покривати модель. Після твердіння глину видаляють, а форму промивають водою, змащують і заливають гіпсом. Після твердіння моделі, виріб і форму поміщають в киплячу воду і витримують, поки форма не виплавиться.

При виготовленні простої чистої гіпсової форми (шматкової) необхідно враховувати, що чисті форми бувають прості, які складаються з декількох деталей, що входять в один кожух; і складні, які складаються з декількох деталей, що входять у два або більше кожухів. Кожний шматок (деталь) повинен виконуватись з розчину одного замісу, щоб не було шарів.

Після знімання з моделі форму підсушують в зібраному вигляді, доробляють, підчищають, покривають шелаковим лаком або водоемульсійною фарбою і змащують.

Для приготування форм з формопласту його потрібно розплавляти на піщаній бані, відповідно з інструкцією по застосуванню (t = +130-140°С), і гарячу рідку масу виливати на виріб. Після застигання виріб легко виймається, а одержана форма використовується для тиражування. Після закінчення роботи форму переплавляють.

Желатинові чи клейові форми потрібно обробляти дубильними розчинами (алюмокалієвий галун, формалін). Для приготування дубильного розчину на 1 л води потрібно взяти 120 г алюмо-калієвого галуна, а формаліну – 30-40% розчину. Поверхню форми потрібно притрушувати тальком і просочувати розчином галуну або формаліну. Операцію повторюють після просушування форми протягом 1 години.
Для невеликих форм можна використовувати силіконові полімери імпортного виробництва, якщо вони відповідають міжнародним та європейським стандартам та пройшли сертифікацію у відповідності із законодавством України.

Форми, які виготовлені з використанням силіконових полімерів, відрізняються ретельністю відтворення рельєфу, в процесі вулканізації форма не дає усадки, в ній відсутні пухирі та раковини, але матеріал непридатний для повторного переплавлювання.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Витягування моделей арок

Стрільчаста арка (рис. 5.4.8, а) виконується в такій послідовності. На плиті проводять горизонтальну і вертикальну осі і визначають точки, або центри, для витягування двох половин арки. Першу (праву) половину витягують з точки О1.

Уверху кінець трохи витягується за вісь і обрізається суворо по осі. Якщо витягувати другу (ліву) половину арки з точки О2, то кінці зверху не зійдуться в процесі витягування і прийдеться виконувати оброблення вручну або витягувати невеликий шматок тяги, щоб вставити його у відсутнє місце. Можна витягнути окремо праву і ліву половини і змонтувати їх.

img93

Рис. 5.4.8. Витягування стрілчастих арок: а – простої стрільчастої; б – напівциркульної

 

Напівциркульна арка (рис. 5.4.8, б) витягується з одного центру. Передусім на плиті визначають центр, тобто проводять горизонтальну і вертикальну осі. Перетин осей і визначає центр. З цього центру витягують половину арки, яка повинна обрізатися своїми кінцями рівно на рівні центру. Після цього правий і лівий бік витягують шаблоном поступальним рухом, навішуючи правила. В місцях стиків криволінійної і прямолінійної тяг останні повинні точно зійтись.

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Витягування тяг і моделей

     Моделлю називають виконаний у натуральну величину зразок виробів, що підлягає подальшому розмноженню.

 Моделі бувають м’які і жорсткі. М’які виготовляють з глини, пластиліну і воску; жорсткі – з гіпсу, цементного розчину, дерева, каменю і металу.

За специфікою технологічних процесів ліпного виробництва моделі ділять на плоскі і об’ємні, гладкі і орнаментовані.

  • до плоских моделей відносять тягу, зубчики, сухарі, модульони;
  • до плоских орнаментованих – різання, орнаментовані модульони, меандри, розетки;
  • до об’ємних – деталі колон, балясини, вази (вони можуть бути гладкими і орнаментованими).

Плоскі прямолінійні і криволінійні моделі невеликих перетинів витягують на верстаках (масивних столах, покритих гіпсовою, цементною або кам’яною плитами з полірованою поверхнею, і отвором в центрі для кріплення осі шаблонів).

Витягнуті профілі нарізують на відрізки потрібної довжини з прямими торцями або зрізаними на вус. Для цього використовують ніж при м’яких моделях і пилу – при жорстких. Моделі деталей великих перетинів (сухарі, модульони) роблять порожнистими, склеюючи їх гіпсовим розчином, з плоских гіпсових, заздалегідь витягнутих заготовок.

Плоскі орнаментовані моделі роблять складеними, для чого витягають профіль колодки, в яку вмонтовують виліплені, вирізані або відлиті фрагменти різання.

Об’ємні гладкі моделі тіл обертання, наприклад, профілі баз або доричних капітелей, роблять на верстаках за допомогою обертаємих шаблонів (рис. 5.4.1, а, б), а такі, як балясини, вази – на обертаємих верстатах з виробом, але закріпленим шаблоном (рис. 5.4.1, в). Моделі деталей, що орнаментуються барельєфом, залежно від його насиченості або вирізують на заготівці, зробленій з припуском на величину винесення рельєфу, або виконують по габаритах фонової частини виробу, а барельєф виліплюють.

Моделі з великим винесенням складного рельєфу (кронштейни, іонічні і корінфські капітелі) збирають з окремих наперед виготовлених деталей (рис. 5.4.2).

Моделі необхідні для виготовлення форм, в яких тиражуються ліпні вироби – копії моделей.

img85

Рис . 5.4.1. Виготовлення моделей тіл обертання: а – виготовлення бази шаблоном, що обертається, з горизонтальною віссю; б – виготовлення доричної капітелі шаблоном з вертикальною віссю; в – виготовлення балясини на верстаку; г – виготовлення вази на верстаку; 1 – підмодельний щит; 2 – пустотоутворювач; 3 – профільна дошка; 4 – рознога ; 5 – вісь обертання; 6 – веретено; 7 – замки

img86
Рис. 5.4.2. Виготовлення складеної моделі іонічної капітелі: а – монтаж абаки на напівциліндрі тіла капітелі; б – перевод креслення волюти на гіпсову заготовку; в – обробка рельєфу волюти по рисунку; г – приклеювання волюти гіпсом; д – збірка ехіна з іоніків; е – приклеювання балюстр гіпсом з доведенням стекою рельєфу на місці стиків.

 

Тяги в будівельних роботах, наприклад в штукатурних, виконують з вапняного, вапняно-гіпсового і цементного розчину, а в ліпних – із гіпсу. Гіпсовий розчин у виробах при твердінні коробиться. Особливо це відноситься до масивних шматків тяги або моделей. Для зменшення короблення тяги або моделі виконують порожніми або спочатку їх виконують з вапняно-гіпсового розчину, а верхній або накривальний шар товщиною 10...25 мм – з гіпсу.

Для виконання робіт по витягуванню тяг виготовляються і використовуються спеціальні шаблони. За конструкцією шаблони бувають прості і складні, постійні, розсувні і такі, що хитаються.

Розглянемо шаблон для витягування галтелі – найпростішого карниза (рис. 5.4.3). Цей шаблон складається з профільної дошки, полозків і підкосів. Виготовляють шаблон із струганих дощок товщиною 10...30 мм в залежності від розміру профілю тяги, яка витягується. Деревину можна використовувати будь-яку, але бажано сосну або ялину тому, що вони достатньо міцні і простіше оброблюються.

Профільна дошка, на якій розташовані архітектурні обломи, складається з двох частин: дерев’яного і металевого обкуття. Обкуття можна виготовляти з жесті, а краще – з покрівельної сталі, яка міцніша жесті і не відгинається під час витягування.

Дерев’яний профіль дошки при витягуванні стирається об розчин і втрачає свої різко виконані обриси. Якщо профільна дошка окута, то це не відбувається.

При витягуванні моделі карнизу, що показаний на рис. 5.4.3, необхідно попередньо виготовити шаблон за розглянутим вище методом і ящик, в якому буде виконуватись витягування. Шаблон встановлюють в ящику суворо по виску.

Витягування можна виконувати вапняно-гіпсовим або гіпсопіщаним розчином, але щоб після цього обов’язково був нанесений лицьовий шар з гіпсового розчину товщиною не меншою 10 мм або більшою в залежності від розміру моделі і багаторазовості її використання для формування. Чим більша багаторазовість використання, тим міцнішою повинна бути модель.

Розчин наносять на модель ліпною лопаткою або штукатурною кельмою (штукатурною лопаткою) накиданням або намащуванням, попередньо накладаючи розчин на сокіл. Сокіл виготовляють з дерева або з металу. Розміри сокола 38×40...42 см. 

Інструменти, техніка накидання і намащування розчину показані на рис. 5.4.4. Чисто гіпсовий або гіпсопіщаний розчин можна наносити будь-яким інструментом, в тому числі руками. При витягуванні дрібних тяг розчин наносять ліпною лопаткою. Порції гіпсового розчину готують невеликі і наносять гіпсове тісто не одразу після приготування, а через 1,5...2 хвилини, після легкого загустіння або підсаджування. Такий розчин не стікає навіть із самих крутих деталей моделі. Накладають такий розчин по довжині моделі, яка витягується, у вигляді суцільної смуги. Виконують це дуже швидко, а потім протягують по нанесеному розчину “на здир” шаблоном за 1...2 рази. Надлишок розчину, що знятий профільною дошкою шаблону, збирають і намащують на пропущені місця і на ділянки, де є найвищі архітектурні обломи. Шаблон при цьому протягують швидко, відповідно натискаючи на нього. Цю операцію “на здир” повторюють декілька разів, поки не буде повністю витягнутою тяга.

Як тільки розчин повністю зтужавів, для чого потрібно 5...6 хвилин, шаблоном “на здир” ще раз протягують уздовж тяги при сильному натискуванні на шаблон і знімають тим самим небагато розчину, який розширився.

Тягу швидко обмітають сухим пензлем, очищають шаблон від розчину, що налип, і промивають водою. Потім готують небагато гіпсового рідкого розчину накривки, наносять його на тягу тонким шаром і протягують шаблоном “на лиск” за 1...2 рази. Тяга буде чистою і гладенькою.

Для того, щоб після витягування витягнуту модель легко було зняти з дошки або вийняти з ящика, останні покривають мастилом. Оскільки по мастилу витягувана модель легко відходить і може зсунутися зі свого місця, по кінцях моделі виконують упори (цвяхи). Упори повинні бути обов’язково з двох кінців тому, що витягування виконується “на здир” – в один бік, а “на лиск” – в інший.

При необхідності відновлення або виконання нових наличників навколо віконних прорізів, можливими є два варіанта. Перший з них полягає в тому, що витягують їх з розчину по місцю знаходження, але там доводиться розробляти кути. Другий варіант полягає у тому, що спочатку витягують на верстаті потрібну кількість елементів наличника. Один бік вертикальних елементів зрізають під прямим, а інший – під косим кутом 45°, щоб елементи щільно приєднувалися один до одного (рис. 5.4.5). Потім деталь наличника приміряють по місцю встановлення, намічають місця, залишають мітки. Тильний бік наличника надряпують, те саме виконують і з штукатуркою. Після цього їх встановлюють на рідкому гіпсовому розчині або додатково кріплять на дротяних вусах-скрутках або просто на клячах.

img87

Рис. 5.4.3. Шаблон для витягування галтелі: а – профіль галтелі (найпростіший карниз); б – заготовка профільної дошки для шаблону; в – профільна дошка із зрізаними боками: 1 – на здир; 2 – на лиск; г – сталевий профіль для обкуття; д – обкута профільна дошка; е – підкоси; ж – полозки; з – полозок; и – шаблон у зборі: 1 – підкоси; 2 – профільна дошка; 3 – обкуття; 4 – полозок; 5 – полозки; к – встановлений шаблон у основі для витягування на стіні галтелі: 1 – правило; 2 – полозок; 3 – висок; 4 – верхнє правило; л – витягування моделі складного карнизу

 

Поруччя бувають різної форми і розмірів з орнаментовкою по боках.

Орнаментоване поруччя краще усього встановлювати окремими елементами, для чого спочатку виготовляють модель, формують і відливають необхідну кількість елементів, а потім встановлюють їх. Неорнаментоване поруччя бажано витягнути за місцем знаходження (рис. 5.4.6). Так само виконують тятиву.

img88

Рис. 5.4.4. Нанесення розчину штукатурною кельмою (лопаткою):а – сокіл; б – штукатурна кельма; в – нанесення розчину накиданням; г – нанесення розчину намащуванням

 

img89

Рис 5.4.5. Витягування деталей наличника і його монтаж: а – витягування; б – монтаж; 1 – витягнута деталь; 2 – правило; 3 – профільна дошка; 4 – полозок

 

img90

Рис. 5.4.6. Витягування моделей і поруччя: а – поруччя; б – витягування; 1 – профільна дошка; 2 – підкіс; 3 – полозки; 4 – полозок; 5 – правило; 6 – дощата вставка

 

Щоб тятива і поруччя були міцно з’єднаними один з одним, в бетоні виконують гребінь, а у поруччя паз, яким він надівається на гребінь. Такий самий пристрій виконують у тятиви. Гіпсове поруччя і тятиву кріплять на гіпсовому розчині, цементні – на цементному.

Прикраси з фільонок широко використовуються для оформлення стель, стін, склепінь і т.ін. Фільонки, або лінійки, – це вузькі профілі з набору архітектурних обломів. Вони витягуються прямо- або криволінійними і нарізаються на шматки потрібного розміру. В залежності від моделі розрізати фільонки доводиться під прямим або іншим кутом. Шаблони для витягування фільонок використовують такої самої конструкції, як і для витягування наличників.

Прямолінійні частини витягуються поступальним рухом шаблона, криволінійні – обертальним. На рис. 5.4.7 показані форми фільонок, різновиди кутів, і оформлення стель фільонками.

img91img92

Рис. 5.4.7. Моделі фільонок: а – форма фільонок; б – оформлення кутів; в – оформлення стелі

Подробнее ...

Технологія виконання ліпних робіт. Методи виконання ліпних робіт та виготовлення моделей

Головним технологічним завданням процесу установки є забезпечення точної відповідності архітектурним робочим кресленням, міцності і надійності кріплення, надійності захисту від корозії і зволоження.

Перед установкою ліпних виробів точно провішують і розмічають всі осі і окремі місця кріплення деталей, очищають поверхні, на яких кріплять деталі, в необхідних випадках виконують її насічку і улаштування отворів для кріплення.

Легкі деталі приморожують на розчинах, аналогічних розчинам, з яких, виготовлені деталі, а важкі, армовані вироби закріплюють на анкерах. Сталеві кріпильні деталі надійно захищають від корозії.

Ліпні роботи включають в себе такі технологічні процеси і операції:
витягування тяг і моделей, різьблення по дереву і гіпсу, витягування моделей ордерів, ліплення моделей з глини, формувальні роботи, відливання гіпсових виробів із різних форм (форм з різних матеріалів), відливання і виготовлення цементних виробів, установлення ліпних виробів, розчищення їх та фарбування, виготовлення виробів з пап’є-маше і т.ін.

В ліпних роботах приймають участь робітники різних спеціальностей, але основну роль відіграють модельники. За родом виконуваної роботи вони поділяються на два класи: модельники І класу виконують складні архітектурні вироби, такі як класичні ордери, орнаментовані вироби і т.ін., а модельники ІІ класу – ліплення простіших виробів з нескладним орнаментуванням.

З модельниками, як правило, працюють форматери – майстри високого класу, які виготовляють форми з моделей. Відливальники і встановлювачі виконують відливання і встановлення ліпних виробів. В ліпній майстерні можуть бути робітники і інших спеціальностей, наприклад слюсарі, які виготовляють складні каркаси для сталевих виробів. Є також і підсобні робітники, що займаються різноманітними операціями в тому числі підготовкою матеріалів.

Моделі виготовляють за робочим кресленням, що складене архітектором або художником, як правило, натуральної величини, але бувають виключення, коли модельник збільшує або зменшує розмір моделі. Якість моделі в багатьох випадках залежить від якості виконаного креслення. Модель виконують з пластичного матеріалу, частіше всього з глини, але можна і з пластиліну або якого-небудь іншого матеріалу. Вона повинна в точності відтворювати креслення або малюнок з бездоганно виконаним орнаментом і ретельно облаштованою лицьовою поверхнею.

Виконану в глині модель оглядають і, якщо вона відповідає кресленню, то на останньому виконують напис, який підтверджує, що все виконано відповідно до креслення; після цього приступають до чорнового формування моделі в гіпсі. Інколи гіпсову модель ще раз оглядають і дають дозвіл на тиражування.

Скульптурна глина повинна бути ретельно розм’ятою і не мати сторонніх домішок. При необхідності глину розводять водою і проціджують через сито з чарунками не щільнішими 5×5 мм. У міру випаровування з глини вологи вона приймає нормальну для роботи м’якість або густину. Для роботи у модельника повинен бути стіл, дерев’яні щити різних розмірів, підставки або мольберти.

Моделі прямолінійних тяг, тобто погонажні вироби з різною конфігурацією, потрібно виготовляти з гіпсового розчину за допомогою шаблону, що виготовлений за профілем даної тяги.

Моделі криволінійних елементів також потрібно витягувати за допомогою шаблона, який закріплюють на рейці, що насаджена на центровий штифт. Тяги потрібно виготовляти в майстерні або на об’єкті витяганням чи відливати за допомогою формопласту.

Модель виготовляють за малюнком, кресленням або фотографією з гіпсу, глини, пластиліну, дерева і т.ін. Елементи розетки рекомендується ліпити з глини. Якщо орнамент симетричний, то потрібно виліпити один з елементів орнаменту, що повторюється в 1/8, 1/6 чи 1/4 частині розетки, яку потім відливають в гіпсі і вручну доробляють деталі. Із отриманого відливання виготовляється еластична форма, за допомогою якої відливають необхідну кількість сегментів орнаменту, які наклеюють на основу розетки гіпсовим розчином.

Глину для виготовлення моделі необхідно вимочити і добре перемішати. Для цього її укладають в ємкість шарами по 15-20 см і заливають водою на добу. Глина повинна розмокнути до стану тіста. Потім її викладають на дерев’яний щит і старанно перемішують. В процесі перемішування рекомендується ударяти по глині металевим стержнем або ребром дерев’яної лінійки. Добре вимішана глина не липне до рук. Зберігати глину слід під мокрою мішковиною.

Витратні моделі складної форми спочатку потрібно виконувати з м’якого матеріалу, а потім з цієї моделі знімати форму по якій слід відливати гіпсове доповнення. Рельєфні моделі з ліпними деталями або орнаментами виконують так. Спочатку готують основу з глиняного або гіпсового розчину, яка може бути плоскою (плита) або складеною з архітектурних уламків (витягнута тяга), на яких виконують ліпні роботи з глини.

В залежності від складності моделі з неї можна зняти або виготовити декілька клейових або чистих гіпсових шматкових форм, які в подальшому будуть називатися просто шматковими формами. З гладенької моделі можна зняти до 15, а з орнаментованої – до 10 форм. Від знімання форм модель поступово зношується, тому її постійно реставрують. Без реставрації знімати форми не можна тому, що вироби будуть з дефектами які вимагають багато часу на виправлення. Непридатну до використання модель замінюють новою, ретельно виправленою, зачищеною і підготовленою до роботи.

Якість виготовлених форм і кількість виробів з них, що відливаються або відбиваються, залежить від багатьох причин, частково від використання рідкого або густого гіпсового або клейового розчину, розтопленого клею. Слід намагатися готувати гіпсовий або клейовий розчин потрібної густини, зручний для виготовлення форм, які слугують триваліший час, видаючи вироби або відливання хорошої якості і у великій кількості.

Оволодіти майстерністю ліпних або скульптурних робіт можна тільки після глибокого вивчення природи, її найбагатшого рослинного світу, який дає широке розмаїття мотивів, а також вивчення спадку майстрів класичного орнаменту, що відрізняється високою якістю, вишуканістю форм і ретельною обробкою деталей.

Кожний ліпник або скульптор обов’язково повинен добре малювати і креслити. Нариси з натури дають можливість майстру-модельнику відмічати особливості того чи іншого предмета.

В ліпних або скульптурних роботах самим хорошим пластичним матеріалом є глина. Вона дешева і доступна, пластична, легко освоюється. Перш ніж почати ліпити який-небудь предмет, його слід уважно оглянути, і не один, а декілька разів, відмітити всі особливості і запам’ятати деталі. Але нажаль, ми мало спостерігаємо, і це часто відображається на нашій роботі. Потрібно спостерігати за всім, що нас оточує, спостерігати за прийомами роботи досвідчених майстрів, способами, якими вони тримають інструмент, положенням рук і очей під час виконання роботи. Положення повинне бути таким, при якому той, хто працює, мінімально втомлюється, а це підвищує продуктивність праці і покращує якість робіт і т.ін.

Подробнее ...