Декоративні штукатурки збільшують різноманітність декоративних характеристик будівель і споруд, що будуються. Їх застосовують при опорядженні фасадів будівель і інтер’єрів без подальшого фарбування. Декоративні штукатурки вимагають застосування особливих розчинів для покривних шарів (а іноді і ґрунту), спеціальних технологічних прийомів їх нанесення і опорядження.

 

Декоративні штукатурки дозволяють імітувати фактури і текстури природних каменів, створювати багатоколірні орнаменти і панно.

 Розглянемо найбільш розповсюджені види декоративних штукатурок.

  

Штукатурка декоративна «гладка»

Розчинова суміш для виконання декоративного тонкошарового оздоблення всередині і зовні будівель (рис. 2.5.7). 

 

 Рис. 2.5.7. Штукатурка декоративна «гладка» 

Властивості

  стійка до атмосферних впливів,

  стійка до ударних навантажень,

  гідрофобна,

  паропроникна,

легко наноситься на поверхню конструкцій.

Сфера застосування

Штукатурка Ceresit CT 34 призначена для декоративної гладкої обробки поверхонь бетонних, підготовлених цегляних, оштукатурених основ усередині і зовні будівель, а також для використання при улаштуванні систем теплоізоляції фасадів.

Підготовка основи

Підготовка основи здійснюється згідно зі СНиП 3.04.01-87 та ДБН В.2.6-22-2001. Основа повинна бути сухою і міцною, без видимих руйнувань. Перед застосуванням штукатурки основу слід очистити від пилу, напливів, масляних плям та інших речовин, що знижують адгезію розчину до основи.

Усередині будівель

Oснови з неміцних цементно-вапняних і цементно-піщаних штукатурок, а також гіпсокартонних плит необхідно попередньо двічі заґрунтувати ґрунтовкою Ceresit СТ 17. Малярні покриття з клейових або вапняних фарб слід ретельно видалити. Покриття з олійних і полімерних фарб видалити механічним способом або за допомогою розчинника.

Зовні будівель

Основи з міцних цементно-вапняних і цементно-піщаних штукатурок, бетону, а також системи теплоізоляції фасадів (витримані не менше 3 днів) слід попередньо ретельно обробити ґрунтувальною фарбою Ceresit СТ 16. Неміцні основи та основи з високим водопоглинанням (гігроскопічністю) заґрунтувати ґрунтовкою Ceresit СТ 17, а потім не раніше ніж через 4 години обробити ґрунтувальною фарбою Ceresit СТ 16.

Виконання робіт

Суху суміш затворити чистою водою (температура води від +15 °C до +20 °C) з розрахунку 0,35–0,36 л води на 1 кг сухої суміші і перемішати до отримання однорідної маси без грудок за допомогою низькообертового дриля з насадкою або мішалки. Потім розчинову суміш витримати 5 хвилин, після чого знову перемішати. Використання розчинової суміші можливе протягом 60 хвилин. Ceresit CT 34 слід наносити на основу, використовуючи шпатель, тертку або напівтерток із нержавіючої сталі, шаром завтовшки не більше 3 мм. За нормальних кліматичних умов до шліфування слід приступити через 24 години, а до фарбування фарбами на водній основі − через 72 години. Під час роботи не можна використовувати іржаві інструменти і посуд. Залишки розчинової суміші слід видалити за допомогою води. Затверділий розчин можна видалити тільки механічним способом.

Примітки

Штукатурку Ceresit CT 34 не рекомендується застосовувати для обробки цоколю і не можна змішувати з іншими матеріалами (фарбами, штукатурками тощо). Роботи слід виконувати при температурі основи від +5 °C до +30 °C. Усі вищевикладені рекомендації ефективні при нормальних кліматичних умовах (температура +20 ± 2 °C і відносна вологість повітря 55 ± 5%). В інших умовах час утворення кірки, зчеплення і твердення розчинової суміші може змінитися.

Штукатурка Ceresit CT 34 містить цемент і при взаємодії з водою дає лужну реакцію, тому під час роботи необхідно захищати очі та шкіру. У разі потрапляння суміші в очі слід негайно промити їх водою і звернутися за допомогою до лікаря.

Рекомендації

Під час виконання зовнішніх робіт слід уникати нанесення штукатурки на поверхні, що сильно обігріваються (наприклад, поверхні, що перебувають безпосередньо під впливом прямих сонячних променів). Свіжу штукатурку необхідно протягом 3 днів захищати від дощу, надмірного пересихання і мінусових температур. Із цією метою будівельні риштування слід прикрити сіткою або фольгою. Крім вищевикладеної інформації про застосування Ceresit CT 34, при роботі з матеріалом необхідно керуватися чинною нормативною документацією. У разі використання матеріалу в умовах, не розглянутих у цьому технічному описі, слід самостійно провести випробування або звернутися за консультацією до виробника.

Зберігання

У фірмовій закритій упаковці в сухих приміщеннях – 12 місяців від дати виготовлення, зазначеної на упаковці.

Утилізація

Залишки продукту утилізувати як будівельне сміття. Упаковку утилізувати як побутові відходи.

Технічні характеристики

Склад: полімерцементна суміш із мінеральними наповнювачами і модифікаторами.

Витрата води для приготування розчинової суміші: 8,75–9,0 л води на 25 кг сухої суміші.

Час використання розчинної суміші: не менше 60 хвилин.

Температура застосування розчинної суміші: від +5 °C до +30 °C.

Міцність зчеплення з основою (повітряно-сухі умови): не менше 0,5 МПа.

Морозостійкість: не менше 75 циклів.

Коефіцієнт водопоглинання: не більше 0,5 кг/(м²• ч^0,5).

Паропроникність: не менше 0,05 мг/(м • год • Па).

Витрата^* сухої суміші: прибл. 1,5 кг/м² на 1 мм товщини шару.

---

 

^*Витрата продукту залежить від нерівності основи та навичок виконавця.

 

 

Затирання виконують круговими рухами тертки, а потім урозгін. Виконуючи затирання, намагаються отримати поверхню без виступів і впадин. Якщо розчин встиг підсохнути, поверхню перед затиранням змочують водою, розбризкуючи її щіткою. При затиранні окремі випуклості розчину зрізуються. Рухаючись по штукатурці, полотно тертки переміщує розчин по поверхні, яку затирають, заповнюючи ним окремі угнутості і одночасно ущільнюючи розчин. У місцях випуклостей на штукатурці натискання на тертку посилюють, а на угнутостях – послаблюють. Розчин, який зрізується терткою, використовують для підмазування пропусків і раковин.

Затирання при великих обсягах робіт можна виконувати затиральними машинами (рис. 2.5.5). Вони обладнані шліфувальним диском. Притискаючи диск до оброблюваної поверхні і переміщуючи його, затирають накривальний шар до зникнення подряпин, раковин, випуклостей.

При влаштуванні високоякісної штукатурки шар ґрунту після нанесення розрівнюється правилом, ущільнюється і на ньому продрапуються хвилеподібні горизонтальні борозни глибиною 3-5 мм на відстані 2-3 см одна від одної.

Підготовлена таким чином оґрунтована поверхня штукатурки протягом 6-7 днів трохи зволожується 2-3 рази на день. Підготовлений шар витримується не менше 7- 12 днів.

Рис. 2.5.6. Затирання покривального шару машинами

При виконанні штукатурних робіт із використанням сухих сумішей груп Ш2 і Ш4, улаштовуючи багатошарове штукатурне покриття товщиною понад 20 мм, кожний наступний шар потрібно наносити після тужавлення попереднього.

Нанесений шар слід розрівнювати до початку тужавлення розчинової суміші.

Штукатурні роботи потрібно виконувати безперервно, дотримуючись правила стикування ділянок "мокре на мокре". Виконуючи роботи, слід уникати нанесення штукатурних сумішей на дуже нагріті поверхні (понад 30ºС).

Шліфування поверхонь вирівнювальних штукатурних розчинів груп Ш2 і Ш4, а також нанесення лакофарбового покриття та декоративних облицювальних матеріалів потрібно виконувати не раніше, ніж через 24 години після нанесення останнього шару штукатурної суміші.

Використання сухих сумішей є доцільним та економічно виправданим при:

  малих обсягах штукатурних робіт на будівництві;

  періодичному використанні невеликих порцій розчинів, наприклад, для робіт по заробленню та затиранню місць приєднання панельних і блочних стін та перегородок один до одного і до перекриттів, які виконуються під час монтажу будівлі;

  складності щоденного постачання розчинів на віддалені від розчинового вузла об’єкти (у негоду, при відсутності доріг з твердим покриттям або при тимчасовій відсутності зручних під’їздів до будівлі, що будується);

  відсутності на будівництві утепленої тари або тимчасових споруд, що опалюються для зберігання готового розчину узимку;

  необхідності постачання товарного розчину від одного розчинового вузла або заводу на велику кількість територіально розкиданих будов;

  нестачі транспортних засобів для забезпечення до початку робіт ранішньої зміни постачання розчину одночасно на ці об’єкти.

Штукатурні роботи із використанням сухих гіпсових штукатурних сумішей (СГШС) слід виконувати в приміщеннях, що обігріваються при температурі не нижчій +8ºС і відносній вологості повітря не більшій 70%.

Оштукатурюють поверхні СГШС одним-трьома шарами в залежності від якості поверхні. Одношарову штукатурку на гіпсовому в’яжучому виконують на бетонних і гіпсобетонних основах, які попередньо змочують розчином полівінілацетатної дисперсії. При нерівній поверхні – із цегли та інших кам’яних матеріалів – наносять два-три шари розчину. Для набризку і ґрунту використовують розчини із СГШС із заповнювачем (пісок, спучений перліт або вермикуліт), а для накривального шару – тільки розчини, що приготовлені безпосередньо із сухої суміші. Товщина шару набризку залежить від якості поверхні, але повинна бути не меншою 5 мм по відношенню до нерівностей, що найбільше виступають на поверхні.

Нанесений на підготовлену основу шар набризку вирівнюють металевою півтерткою до ущільнення. Ґрунтувальний шар наносять безпосередньо після набризку, розрівнюють і загладжують. Накривальний шар загладжують металевими гладилами до початку зчеплення, тому що інакше може виникнути так зване розмолоджування гіпсу, що супроводжується втратою міцності накривального шару.

Для отримання якісної поверхні інструмент, який використовується для загладжування шарів, необхідно періодично змочувати водою.

Приготування розчинів із СГШС в будівельних умовах, їх транспортування і  нанесення на оштукатурювану поверхню виконують за допомогою машини СО-149.

При поліпшеному або високоякісному опоряджуванні житлових приміщень, культурно-побутових та промислових будівель для виконання накривального шару використовують комбіновані накривальні суміші, які виготовляють із сухих сумішей та шпаклівки або із окремих компонентів.

Накривальний шар наносять на шар набризку і ґрунту, що виконані за загальноприйнятою технологією. Перед нанесенням накривального шару вирівняну поверхню ґрунту змочують водою. Накривальний шар наносять пневматичною форсункою, до якої підведено повітря від компресора СО-7А. Наносять розчин круговими рухами вудочки. Сопло тримають на відстані 500..700 мм і під кутом 60..90ºС від поверхні, яку обробляють. Накривальний шар наносять рівномірно товщиною 2..5 мм. Надлишки нанесеного накривального розчину розрівнюють сталевою півтерткою або сталевим гладилом від підлоги догори на 2/3 висоти стіни і потім від стелі донизу на решту 1/3 висоти.

 

Після закінчення усіх робіт з підготовки поверхонь приступають до нанесення штукатурного накиду. При зведенні великих об’єктів будівельними організаціями штукатурний накид наносять механізованим способом за допомогою форсунки. У форсунці струмінь розчину розпилюється на дрібні частинки, які у вигляді факела викидаються з насадки (рис. 2.5.4). Розчинонасос за 1 годину може перекачати до 3 м³ штукатурного розчину. При цьому за зміну можна нанести штукатурний розчин одним шаром на площу до 900 м²

При невеликих обсягах робіт, наприклад в індивідуальному й сільському будівництві, нанесення штукатурного розчину виконують вручну. Технологічна послідовність виконання операцій при ручному й механізованому нанесенні співпадає, однак самі операції виконують на основі різних прийомів і технічних засобів.

При немеханізованому (ручному) способі нанесення розчин накидають чи намазують. Проте, при обох способах перший шар, який називається набризком, накидають. Це пов’язано з тим, що намазувати можна лише досить густі розчини.

Для набризку ж використовують рідкі розчини.

Як правило, штукатурка складається з набризку і ще двох шарів, які наносять окремо – ґрунту і накривки. Кожен шар має певне призначення. Набризк накидається шаром 3..9 мм на попередньо зволожені стіни.

Наявність пропусків при нанесенні набризку не допускається. Рідкий розчин набризку затікає у порожнини і нерівності поверхні, що забезпечує добре зчеплення всього штукатурного шару з оштукатурюваною поверхнею.

Рис. 2.5.4. Нанесення штукатурного накиду механізованим способом: 1 – штукатурний накид; 2 – факел розчину; 3 – шланг від розчинонасоса

Накидання розчину ковшем. Нанесений шар набризку не розрівнюють, а тільки видаляють частини розчину, що звисають. Винятком є випадки, коли виконується тонка штукатурка (затирка по бетону).

Після того як набризк висохне і поверхня побіліє, приступають до нанесення ґрунту. Його наносять кельмою із сокола або ковшем з ящика. Для ґрунту використовують густіший розчин, ніж для набризку.

Ґрунт слугує основним шаром штукатурного накиду. Він вирівнює оштукатурювану поверхню й утворює основну товщину штукатурки. Якщо товщина штукатурки велика, ґрунт наносять кількома шарами. При цьому товщина кожного шару не повинна перевищувати 15..20 мм, оскільки товстіші шари сповзають. Нанесений ґрунт розрівнюють півтерткою, яку притискують до поверхні і рухають по стіні горизонтально, а потім знизу догори (рис. 2.5.5, а, б). До лузг (внутрішніх кутів) розчин наносять ковшем, а розрівнюють лузговим правилом (рис. 2.5.5, в). На усенках (зовнішніх кутах) нанесений розчин розрівнюють усеночним правилом.

Необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб перший шар ґрунту, як і набризк, наносився суцільним шаром без пропусків. Це забезпечить добре зчеплення всього шару штукатурки з поверхнею.

Накривка – третій шар штукатурного накиду. Накривку наносять після того, як ґрунт повністю просохне. Виконують накривку з рідкого розчину, процідженого через сітку. Проціджування необхідне для видалення великих частинок, які можуть зіпсувати поверхню при загладжуванні. Товщина накривки звичайно становить 2..4 мм і залежить від того, якої товщини вирівняний ґрунт. Накривка вирівнює поверхню ґрунту, утворюючи гладенький шар розчину, який можна легко затерти.

 Накривальний шар наноситься при механізованому оштукатурюванні форсункою, а при ручному – ковшем. Перед нанесенням розчин потрібно процідити через сітку з чарункою 1х1 мм.

Рис. 2.5.5. Розрівнювання шару ґрунту півтерткою:
а – рух у горизонтальному напрямку; б – рух у вертикальному напрямку; в – розрівнювання у внутрішньому куті

Свіжонанесений накривальний шар розрівнюється і загладжується сталевою гладилкою. Як тільки накривка починає твердіти, її потрібно затирати дерев’яною терткою (електричними затиральними машинками), змочуючи, в разі потреби, поверхню водою.

 

Підготовку поверхонь необхідно виконувати для хорошого зчеплення з нею штукатурного шару. Якщо підготовка виконана незадовільно, то штукатурка передчасно руйнується: ділянки штукатурки відокремлюються у місцях незадовільного зчеплення.
Підготовлення до оштукатурювання полягає в тому, щоб надати поверхні шорсткості і видалити з неї бруд, жирові плями, пил, висоли (табл. 2.5.2.) і, при потребі, вирівняти її. Використовують для цього щітки, скребачки, зубило і молоток.

Таблиця 2.5.2. Способи підготовки основи

Вид підготовки	Спосіб підготовки та матеріали, що використовуються
1. Очищення від пухких продуктів корозії	Обробка поверхні піскоструминним чи дробоструминним методом. Як абразивний матеріал рекомендується застосовувати пісок або дріб діаметром 0,75-1,2 мм. При невеликих обсягах робіт поверхню слід очищувати від пухких, неміцних шарів ручним будівельним інструментом
2. Знежирення	а) Обробка водяними лужними розчинами, що містять поверхнево-активні речовини (ПАР). Як солі варто використовувати карбонат натрію Na2Co3, тринатрійфосфат Na3PО4, пірофосфат натрію Na4P2О7, триполіфосфат натрію Na3PО4-2NaPО3. Як ПАР рекоменду­ється використовувати неіоногенні ПАР (ОП-7, ОП-10), що являють собою продукти оксіетилювання моно- і діалкілфенолів. Розчини солей мають бути 4-5-відсоткової концен­трації. При приготуванні рекомендується додавати до них не більш як 1 % ПАР. б) Обробка органічними розчинниками. Для знежирення рекомендується застосовувати такі розчинники, як трихлоретилен СНС1=ССl2, перхлоретилен ССl2=ССl2, уайт-спірит. У разі обробки мокрих і вологих поверхонь до хлорованих вуглеводнів рекомендується додава­ти аміак, триетаноламін або уротропін. в) Обробка емульсійними сумішами, до складу яких входять органічні розчинники, вода і ПАР. г) Очищення від плям мастил, які не висихають. Обмазування плям жирною глиною
3. Очищення від висолів	Обробка розчином соляної кислоти концентрацією до 6% з наступною обробкою 4-відсотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH
4. Очищення від плям бітуму	а) Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт). б) Промивання розчинником (уайт-спіритом, нефрасами)
5. Очищення від кіптяви	Промивання 3-відсотковим розчином соляної кислоти з наступним промиванням 4-відсотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH
6. Очищення від плям водних і неводних фарб	а) Обробка скребками (при невеликих обсягах робіт). б) Обробка піскоструминним апаратом (при великих обсягах робіт). в) Обробка органічними й неорганічними рідинами для змивання з наступним очищенням механічним способом. 3 лужних сумішей рекомендується використовувати розчинені у воді гідрооксиди лужних металів, до яких додають прискорювач. Як прискорювач реко­мендується використовувати трипропіленгліколь або його суміш із монофеніловим ефі­ром етиленгліколю. Вміст прискорювача в суміші - від 1% до 10% (за масою). Для видалення епоксидних і поліуретанових покриттів рекомендується використовувати суміші на основі неорганічних кислот з наступним промиванням 4-відсотковим розчином гідрооксиду натрію NaOH. Для виведення олійних фарб рекомендується використовувати суміші на основі органіч­них розчинників
7. Очищення від бруду та пилу	а) Обдування стисненим повітрям. б) Піскоструминна обробка. в) Промивання розчином карбонату натрію Na2CO3. г) Промивання водою з додаванням ПАР
8. Виведення з поверхні слідів очищувальних сумішей	а) Механічне очищення (виведення з поверхні слідів глини). б) Промивання водою. в) Обдування стисненим повітрям
9. Очищення від іржі	Нанесення на поверхню сумішей, які містять неорганічну кислоту (HCl, Na2SO4 ), поверхнево-активні речовини катіонного чи неіоногенного типу (Катаїн А або Катаїн К, Синтаенол ДС-10, ОП-7), трепел. Наступна обробка сумішами, які містять їдкий натр, біохромат калію (K2Cr2O7), трепел.
10. Сушіння поверхні (операція виконується в разі потреби – при значному зволоженні, а також після очищення з наступним промиванням великим об'ємом води)	а) Природне сушіння при температурі 20±5 °С. б) Обдування теплим повітрям з калориферів

На гладеньких бетонних поверхнях необхідно виконати насічку. Забруднені місця очищують скребачками, щіткою або вирубують. Запилені місця обмітають і промивають водою.

На цегляних стінах, якщо мурування виконане впустошовку, шорсткості поверхні вистачає. Мурування з повним заповненням швів обробляють за допомогою зубила і молотка. Шви у муруванні вирубують зубилом на глибину не меншу 10 мм.

Після насікання поверхню потрібно очистити від пилу щітками або за допомогою стисненого повітря і змочити водою (якщо температура повітря вища +23ºС).

Для кращого зчеплення дерев’яної поверхні з штукатурним шаром її можна оббити дранкою. Дранка – це тонкі дерев’яні рейки (рис. 2.5.2). Спочатку на поверхні набивають простильні ряди, розміщуючи рейки під кутом 45º по відношенню до підлоги. На простильні ряди також під кутом набивають вихідну дранку. Товщина простильного шару повинна бути достатньою для проникнення розчину між вихідною дранкою і оштукатурюваною поверхнею. Це потрібно для надійного їх зчеплення. На улаштування вихідної дранки використовують рівніші рейки, ніж на простильну. Проте краще використовувати не штучну дранку, а набивати готові щити. Стики дранки для уникнення потовщень слід виконати впритул. Відстань між окремими драницями повинна бути: для горизонтальних поверхонь – не більшою 45 мм, для вертикальних – не більшою 55 мм; підбивати дранку рекомендується штукатурними цвяхами довжиною 30-40 мм. Цвяхи забиваються через одне-два перехрещення драниць. Між поверхнею і дранкою утворюється простір, в який запливає розчин і міцно зчіплюється з ним.

На опоряджувальні поверхні штукатурні покриття наносяться шарами.

Перший шар – набризк – призначений для з’єднання штукатурки з основою заповненням порожнин і тріщин оброблюваної поверхні. Набризк виконують розчином рідкої консистенції.

Другий шар – ґрунт – слугує для вирівнювання поверхні густішим розчином та отримання потрібної товщини штукатурки. Ґрунт можна наносити декількома шарами товщиною не більшою 7 мм кожний.

Останній, верхній шар – накривку – наносять рідким розчином на дрібному піску для утворення загладженого та ущільненого опоряджувального шару товщиною біля 2 мм.

Середня сумарна товщина усіх шарів простої штукатурки – до 12 мм, поліпшеної – до 15 мм, високоякісної – до 20 мм.

Наносити штукатурні шари (набризк, ґрунт) при малих обсягах робіт та у важкодоступних місцях дозволяється вручну ковшем або кельмою, а при великих обсягах – механізованим способом – форсункою.

При нанесенні штукатурних шарів потрібно враховувати такі вимоги: вапняно-гіпсові, вапняно-цементні і цементні розчини дозволяється наносити після твердіння попереднього шару. Свіжонанесену штукатурку потрібно захищати від замокання, замерзання, пересушення, ударів і струсу.

Перед оштукатурюванням стиків різнорідних поверхонь їх затягують сіткою. Це стосується стиків дерева з бетоном і дерева з цеглою. Швидкість висихання штукатурного шару на різних матеріалах неоднакова. Наявність сітки на таких стиках дозволяє уникнути тріщин. Найчастіше використовують сітку з отворами від 10х10 до 30х30 мм.

Рис. 2.5.2. Дранка

Для визначення товщини штукатурного шару стіни провішують. Для цього використовують висок. Горизонтальність стелі перевіряють водяним рівнем.

Знайдену таким чином товщину штукатурного шару закріплюють на поверхні за допомогою марок (при поліпшеній штукатурці) або маяків (при високоякісній штукатурці) (рис.2.5.3).

Рис. 2.5.3. Схема провішування
стін: 1 – цвях; 2 – марка; 3 – маячні смуги; 4 – висок

 

Штукатурний процес складається з підготовчих і основних операцій.

 

Підготовчі операції включають в свій склад:

  установку риштувань і підмостків,

  приведення в робочу готовність агрегатів для виготовлення, підготовки і подачі розчинів до робочих місць,

  підготовку основи – виявлення ділянок поверхонь, що мають відхилення по вертикалі і горизонталі,

  усунення виявлених недоліків і надання поверхні необхідної фактури для зчеплення з штукатуркою.

 

При обштукатурюванні дерев’яних поверхонь їх оббивають матами з дранки.

Штукатурні розчини, як правило, готують централізовано на розчиннобетонних заводах і вузлах, а в окремих випадках – на приоб’єктних розчинозмішувальних установках.

Переробку розчину, приготовленого централізовано і доставленого на будівельний майданчик авторозчиновозами або автомобілями-самоскидами, забезпечують мобільні штукатурні станції. Вони призначені для прийому, збудження (після транспортних операцій) і проціджування товарного штукатурного розчину, а також для подачі його до робочих місць за допомогою розчинонасоса.

Штукатурні станції, призначені для приготування розчинів на будівельних майданчиках, оснащені розчинозмішувачами, а станції для приймання готового розчину – приймальним бункером.

Подача розчину до робочих місць здійснюється за допомогою розчинонасосів, що встановлюються на штукатурних станціях.

 

Основні операції полягають в нанесенні і обробці шарів штукатурки.

Залежно від призначення приміщень і матеріалу основи, на яку наносять штукатурку, застосовують різні види розчинів.

Бетонні поверхні штукатурять цементно-піщаними (склад за об’ємом 1:4) або складним цементно-вапняно-піщаним (склад 1:1:8) розчинами; цегляні поверхні – вапняно-піщаними (склад 1:3).

Для штукатурення стель і дерев’яних стін застосовують розчини з добавкою гіпсу.

Для стін приміщень з підвищеною вологістю використовують цементно-піщані розчини.

Як заповнювач в розчинах для звичайних штукатурок застосовують річковий пісок; для спеціальних – крім нього або натомість вводять шлакові, керамзитові і інші легкі піски, а також повсть або пачоси як армуючі добавки; для декоративних – використовують промиті гірські піски, мармурову і гранітну крихту, слюду, піски, подрібнені цеглу, гравій, скло.

В даний час все більш широке застосування знаходять готові сухі гіпсові штукатурні суміші (гіпс, пісок і полімерні добавки), які розчиняють водою безпосередньо при нанесенні.

Технологія виконання штукатурних робіт включає підготовлення поверхні, нанесення штукатурних шарів, штукатурення елементів віконних та дверних прорізів і штукатурення архітектурних деталей.

Структура технологічних операцій штукатурення внутрішніх поверхонь і послідовність їх виконання наведені в табл. 2.5.1.

 

Таблиця 2.5.1. Структура технологічних операцій штукатурення внутрішніх поверхонь і послідовність їх виконання

 

При підготовленні цегляних, бетонних, кам’яних та інших конструкцій перед оштукатурюванням основу потрібно очищати від залишків розчину, напливів, масляних плям, закоптілостей. Гладенькі поверхні належить насікти троянкою, зубилом, утворюючи на них похилі борозни глибиною 3-5 мм на відстані 50-80 мм одна від одної. Насікати поверхні дозволяється тільки в захисних окулярах, користуючись справним інструментом.

 

Пневмотранспортна установка PFT SILOMAT trans plus (рис. 2.4.5) повністю автоматизована і без утворення пилу транспортує сухі будівельні суміші до місця приготування розчину (штукатурні станції або міксери). Функціонування і транспортування SILOMAT стали простішими завдяки багатьом удосконаленням, наприклад, передбачені петлі для вилочного навантажувача, для строп при підйомі краном і відкидні рукоятки. PFT SILOMAT trans plus легко під'єднати до контейнера будь-якого типу.

Рис. 2.4.5.

 

Призначення

Для всіх сухих будівельних сумішей заводського приготування, наприклад:

Машинні гіпсові штукатурки.

Гіпсово-вапняні штукатурки.

Цементні штукатурки.

Вапняні штукатурки.

Вапняно-цементні штукатурки.

Розчини кладок.

Сипучі матеріали.

Заповнювачі.

Порошкові матеріали

Принципи і особливості роботи штукатурної машини PFT G4 (рис. 2.4.6) засновані на безперервному приготуванні, подачі до місця роботи і нанесенні на оброблювану поверхню в автоматичному режимі будівельних розчинів на основі сухих сумішей заводського приготування ("для машинного застосування") і води. Суха суміш може завантажуватися в приймальний бункер машини з мішків або безпосередньо з силосу через спеціальний перехідник або через пневмотранспортну установку PFT SILOMAT. У приймальному бункері машини суміш завжди залишається сухою, її начинювання водою відбувається в нижній частині змішувальної башти. Завдяки подаючому барабану, встановленому похило, практично виключається фракційне розшарування сухої суміші в приймальному бункері машини під час її роботи.

Рис. 2.4.6. Штукатурна машина PFT G4

 

Завдяки невеликій висоті заповнення відмінно підходить для використання сухої суміші з мішків, що оптимально для невеликих і середніх будівельних об'єктів.

Штукатурна машина PFT G4 сконструйована за модульним принципом. Завдяки використанню перехідника PFT вона може швидко і без проблем під'єднуватися до будь-якого силосу.

 

Сфери застосування

Для робіт з сухими будівельними сумішами машинного застосування, наприклад:

Гіпсові штукатурки.

Вапняно-гіпсові штукатурки.

Цементні штукатурки.

Вапняні штукатурки.

Вапняно-цементні штукатурки.

Теплоізолюючі штукатурки.

Розчини для стиків і щілин.

Армуючі і клеючі розчини.

Наливні самовирівнюючі підлоги.

Розчини для кладки.

Ізоляції.

 

PFT SWING M (рис 2.4.7.) є транспортним насосом мінімального розміру з електронним безступінчатим регулюванням приводу двигуна потужністю 1,5 кВт. Можливі перекачування, нагнітання і розпорошення маловʼязких, що не містять розчинників, матеріалів, які можуть перекачуватися насосом (продукти, фасовані у відра).

Рис. 2.4.7. Транспортний насос PFT SWING M

 

Сфери застосування

Для всіх нижчезазначених матеріалів:

вододисперсійні фарби,

вапняні фарби,

декоративна, силікатна і мінеральна штукатурка (пастоподібна) з гранулами розміром до 3 мм,

грунтовка,

рідкі шпалери,

бетоконтакт,

ущільнювальні шлами.

 

PFT RITMO – група компактних змішувальних насосів (рис. 2.4.8), які працюють на змінному струмі 230 В і / або трифазному струмі 400 В. Привід спеціально розроблений для прокачування, розпилення та нанесення сухих розчинів, пастоподібних матеріалів та інших сумішей зернистістю 3-7 мм залежно від моделі та комплектації PFT RITMO. Продуктивність насоса за необхідності можна коригувати швидкою заміною насоса. Пневматичне завантаження можливе через задувний кожух, який є додатковою опцією.

Рис. 2.4.8. Змішувальний насос PFTRITMO

 

Основні характеристики

Завдяки потужному приводу 2,2 кВт можна обробляти сухі і пастоподібні матеріали зернистістю до 3 мм, використовуючи шланги довжиною до 20 м.

Можна використовувати на всіх будівельних майданчиках з джерелом змінного струму 230 В.

Можна застосовувати в комплекті з електрогенератором 10 КВА.

Сфери застосування

Для всіх сухих розчинів.

Машинні гіпсові штукатурки.

Вапняно-гіпсові штукатурки.

Цементні штукатурки.

Вапняні штукатурки.

Вапняно-цементні штукатурки.

Розчини для кам'яної кладки.

Ізоляційні штукатурки.

Розчин для закладення швів.

Армуючі і клейові розчини.

Рідкі стяжки.

Рідкі шпаклівки а також пастоподібні матеріали.

 

 

Вказані нами засоби механізації штукатурних робіт, звичайно, не єдині механічні установки для штукатурки. На ринку існує різноманніття виробників і в кожного з них є своя лінійка засобів механізації штукатурних робіт.

Основні матеріали:

 "Лівінський О.М. Опоряджувальні роботи: Матеріали, технологія і організація робіт, засоби механізації: Підручник / О.М.Лівінський  – К.: 2010. – 540 с.".

Додатково були використані матеріали сайтів:

 

1. Cadfem-Сибстрин. Научно-образовательный центр компьютерного моделирования [Electronic resource]. – Access: http://cadfem.sibstrin.ru/
2. Дизайн интерьеров [Electronic resource]. – Access: http://decorpic.ru/
3. Design-homes [Electronic resource]. – Access: http://design-homes.ru/
4. Отримання знань. Дистанційна підтримка освіти школярів [Electronic resource]. – Access: http://disted.edu.vn.ua/
5. Офіційний сайт GkerStudio [Electronic resource]. – Access: http://gker.ru/
6. Производственно-коммерческая группа «Гранат» [Electronic resource]. – Access: http://granat-e.ru/
7. Офіційний сайт ТОВ "Стильные интерьеры"" [Electronic resource]. – Access: http://int-interior.ru/
8. Офіційний сайт Kakadu Studio [Electronic resource]. – Access: http://kakadu-interior.com.ua/
9. Как правильно сделать [Electronic resource]. – Access: http://kakpravilnosdelat.ru/
10. Гипсовая лепнина [Electronic resource]. – Access: http://lepnina.gallery/
11. Офіційний сайт Murator Україна [Electronic resource]. – Access: http://murator-dom.livejournal.com/
12. Рerukar.org [Electronic resource]. – Access: http://perukar.org/
13. Офіційний сайт Remont-sk [Electronic resource]. – Access: http://remont-sk.ru/
14. Офіційний сайт Rus-tender [Electronic resource]. – Access: http://rus-tender.ru/
15. Stroyres.net [Electronic resource]. – Access: http://stroyres.net/
16. Офіційний сайт компанії Ceresit [Electronic resource]. – Access: http://www.ceresit.ua/
17. Офіційний сайт Domdadom [Electronic resource]. – Access: http://www.domdadom.ru/
18. Офіційний сайт Fainaidea [Electronic resource]. – Access: http://www.fainaidea.com/
19. Офіційний сайт Karkasinių namų statyba [Electronic resource]. – Access: http://www.karkasiniustatyba.lt/
20. Офіційний сайт Loftstyle. Проектирование. Дизайн. Ремонт [Electronic resource]. – Access: http://www.loftstyle.ru/
21. Офіційний сайт Myhome [Electronic resource]. – Access: http://www.myhome.ru/
22. Офіційний сайт Our-interior.com [Electronic resource]. – Access: http://www.our-interior.com/
23. ССТ. Полезные Советы Строителю [Electronic resource]. – Access: http://www.psst.su/
24. Офіційний сайт SlideShare.net/ [Electronic resource]. – Access: http://www.slideshare.net/
25. УКР ФАСАД [Electronic resource]. – Access: http://www.ukr-fasad.com.ua/
26. Неолитюг.рф [Electronic resource]. – Access: http://xn--c1adjlih4a4g.xn--p1ai/

 

 

Навчальний фільм Малярні роботи (ДНЗ ВПУ№2 м.Херсон)	Фарбування стін корисні поради (рос.)	Як фарбувати стелю і стіни (рос.)
Декоративне фарбування (патинування) ліпнини з гіпсу (рос.)	Краскопульт WAGNER ProjectPro 117 і 119 (опис, приклад роботи) (рос.)	Фарбування побілка стелі і плінтусів своїми руками Навчання (рос.)
Безповітряне розпилення краскопультом (рос.)	Фарбування стелі (рос.)	Фарбування стельового плінтуса (багета) підготовка (рос.)

 

 

 

 

1. Інтер'єри в теплих (жовтих, оранжевих) кольорах

Приклад 1

Приклад 2

Приклад 3

Приклад 4

2. Інтер'єри в холодних (синіх, блакитних, зелено-блакитних) кольорах 

Приклад 5

Приклад 6

Приклад 7

Приклад 8

3. Інтер'єри в ненасичених (бежевих, тілесних, сіро-зелених) кольорах

Приклад 9

Приклад 10

Приклад 11

Приклад 12