Застосування кольору в опорядженні будинків. Кольори: типи, єдність, співрозмірність, комфорт

Всі кольори поділяються на дві групи, що відмінні за своїми характеристиками: хроматичні і ахроматичні.

Хроматичні кольори мають такі характеристики:

тон – сприйняття червоних, синіх або будь-яких інших променів, що домінують і відбиваються поверхнею. Оцінюється довжиною хвилі цих променів і виражається в нанометрах;

насиченість – ступінь відмінності відчуття кольоровості від рівносвітлого сірого. Оцінюється кількістю порогів;

ясність – візуальне відчуття яскравості. Оцінюється за визначених рівних умов сприйняття коефіцієнтом відбиття (відношення відбитого поверхнею світлового потоку до потоку, що падає на неї, яке виражене у відсотках).

Ахроматичні кольори – кольори, що не мають тону. Характеризуються лише ясністю і сприймаються як білий, сірий або чорний.

Всі кольори, які одержуються при розкладанні променя білого світла, що проходить крізь прозору призму, називають спектральними кольорами. Основними з них є червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.

Замкнуті в коло спектральні кольори з додаванням пурпурового кольору між червоним і фіолетовим утворюють спектральне коло. Кольори, що розміщені на кінцях діаметра колірного кола, називають додатковими. 

За асоціацією певних груп кольорів з відтінками льоду і вогню прийнято називати кольори короткохвильові (блакитні, сині та фіолетові) холодними, а довгохвильові (червоні, оранжеві, жовті) – теплими.

Композиційна єдність. Може бути досягнута використанням однакового кольору в опорядженні спільних для більшості приміщень елементів (наприклад, однотипних столярних виробів, підлоги, стелі) і використанням для опорядження матеріалів з близькими за масштабом та характером рисунками. Найбільший ефект досягають, застосовуючи для підлоги більш темні чи насичені ніж для інших елементів приміщення, кольори.

Масштабність і співрозмірність. Змінити сприйняття розмірів і пропорцій окремих приміщень можна, застосовуючи опоряджувальні матеріали певного кольору, рисунка і фактури, що мають здатність візуально віддаляти або, навпаки, наближати опоряджену ними поверхню.

Для візуального наближення поверхні і, тим самим, для ілюзорного коректування пропорцій приміщень використовують:

 “щільні” кольори - червоні, оранжеві, жовті (особливо темні);

 великі, чітко промальовані та виконані контрастно за ясністю малюнки;

 покриття з глибокою фактурою, які утворюють різкі світлотіні.

Для створення ілюзії більшої висоти приміщення використовують вертикальний малюнок в опорядженні стін (рис. 1.4.1).

Рис. 1.4.1. Вертикальний малюнок в опорядженні стін

Світловий комфорт. Для створення в приміщеннях хорошої освітленості в опорядженні стін і стелі використовують світлі опоряджувальні матеріали з матовими поверхнями.

Необхідний рівень освітленості в приміщеннях, що призначені для зорової роботи, досягається, якщо основні відбивальні поверхні мають коефіцієнт відбиття:
стеля – 75...80%, стіни – 50...70%, підлога – 20...40%.

При слабкій освітленості приміщень різко знижується сприйняття насиченості кольорів, що використані в опорядженні. При цьому блакитні, сині і фіолетові тона змінюються менше, ніж червоні, оранжеві і жовті. В слабоосвітлених приміщеннях, в яких, як правило, відсутні світлові отвори, добре сприймаються лише холодні тона. Їх не варто фарбувати в білий колір тому, що білі поверхні у таких умовах мають низький коефіцієнт відбивання і при відсутності колірного тону будуть здаватися тьмяними, забрудненими.

Колірний комфорт. Для створення в інтер’єрах відчуття колірного комфорту необхідно забезпечити:

 сприятливий колірний “клімат” у приміщеннях різної орієнтації за сторонами горизонту;

 гармонійне і виразне колірне поєднання всіх елементів інтер’єра, включаючи меблі і декоративне оформлення;

 відповідність кольору опорядження призначенню приміщення і створення в необхідних випадках певного стереотипу.